Вічний вогонь був запалений 31 грудня 1966 року Прем’єр-міністром Лестером Б. Пірсоном, державним секретарем Джуді ЛяМарш, лідером опозиції Джоном Діфенбейкером в присутності багатьох тисяч людей підчас святкувань 100-ліття Конфедерації 1867 року.

Сер Вілфрід Лоріє народився в Сейнт Лін, Квебек, у 1841 р. Закінчив Університет МакГіл в 1864 р., працював юристом в Монтреалі і Атабасці. Був обраний до законодавчих органів як член Ліберальної партії в 1871 році, а в 1874 р. був обраний до федерального уряду. Працював на різних високих державних посадах, міністром доходів, лідером ліберальної партії Квебеку, а в 1896 році був обраний на федеральних виборах Прем'єр-міністром Канади. Під час його керівництва державою розпочалася перша хвиля імміґрації з України до Канади. Уряд допомогав новоприбулим і тому Багато українців підтримувало Лібералів кілька десятиліть. Лоріє помер в Оттаві в 1919 році.

Джон Джордж Діфенбейкер

Пам’ятник Д. Діфенбейкеру роботи скульптора Лео Мола (Льва Молодожанина)

Джон Джордж Діфенбейкер народився в Нюштаті, Онтаріо, в 1895 р. В 1903 р. сім'я переїхала до Форт Карлтона, Північно-Західні території, а з 1910 року поселилася в Саскатуні.
Він вчився в Університеті Саскатчевану і почав свою діяльність правником-юристом в 1919 р. Його перше місце праці було у Вокав, а після 1924 р. в Прінс Альберт. Будучи в Саскатчевані, він познайомився з українськими поселенцями, їхньою історією в Канаді і в Україні.
Діфенбейкер був обраний до федерального Парламенту в 1940 році і очолив Прогресивну Консервативну партію в 1956 р. Його партія перемогла на виборах 1957 р. і він став Прем'єр-міністром. Він назначив міністром праці Майке Стара – першого канадського українця у федеральному уряді. Діфенбейкер підтримував незалежність України і виступив на засіданні Об'єднаних Націй з викриттям зловживань Радянської влади в східній Європі. У результаті багато українців почали підтримувати його політику.
У 1963 році консервативна партія не здобула перемоги на виборах і Діфенбейкер став лідером опозиції. Він відвідав Україну і часто зустрічався з представниками українських організацій. Помер у 1979 р.

Майк Стар (Михайло Старчевський) народився в 1910 році в Куппер Кліф, Онтаріо, у сім'ї недавніх емігрантів з України. Його батьки переїхали до Монтреалю, а потім до Ошави. Майк був активний серед української громади від молодості, а також у цілому місті, де він був обраний мером у 1949 році.
У 1952 році він був обраний до федерального Парламенту від Прогресивної консервативної партії, а в 1957 р. був назанчений міністром праці Канади.
Як член Парламенту багато разів виступав про незалежність України і про українські питання взагалі.
Після 1968 року він працював на державній службі у справах громадянства, Головою управління робіничих компенсацій Онтаріо і на багатьог інших важливих посадах.

Павло Юзик народився в 1913 році в Пінто, Саскатчеван. Ще з молодості був дуже активний в українському громадському житті, керував кількома громадськими організаціями. Він закінчив університети Саскатчевану і Міннесоти.
З 1951 р. працював професором історії Університету Манітоба. У 1963 році він був обраний до Сенату Канади в Оттаві. Як сенатор, він був одним із творців урядової політики багатокультурності. Також активно виступав за незалежність України, критикував політику Радянського Союзу щодо порушень прав людини, бул головою Комісії прав людини Світового Конґресу Вільних Українців.