— Чи можете розказати якісь особливі Ваші пластові переживання?

Мої пластові переживання тісно пов'язані з життям пластової станиці в Монтреалі, до якої належу від 1949 року і там перейшла через усі пластові улади. В новацтві належала до роя „Синички" — цей був рій-співзасновник гнізда „Пташата". По переході до юнацтва, мій гурток „Вивірки" став спів-основником монтреальського дівочого куреня ім. Княгині Романової. Відтак я була новацькою виховницею, гніздовою, юнацькою виховницею, зв'язковою, головою Виховного сектора і станичною. Провадила новацькими та юнацькими таборами, 1987-го року брала активну участь у підготовці міжкраєвого табору прихильників в рамках Ювілейної Міжкраєвої Пластової Зустрічі і була місто-комендантом цього табору, який відбувся на пластовій оселі „Батурин", біля Монтреалю.

— Які події з пластового життя Вам найбільше запам'яталися?

Дуже приємно згадую пластові зустрічі, особливо мою першу юнацьку, яка відбулася у Вінніпезі (Канада) 1954 року. З Монтреалю їхало наш лише п'ятеро юначок (крім інших пластунів). Ми їхали поїздом і подорож тривала 54 години. Ми взагалі не спали, бо було дуже цікаво забавлятися, співати, та розмовляти з різними "молодшими" старшими пластунами з інших станиць, які з нами їхали поїздом. Вінніпег був тоді центром українців Канади і зробив на нас гарне вражіння своїми культурними та релігійними українськими пам'ятками. В Осередку української культури ми зустріли пані Кошиць, дружину славного диригента київської хорової Капелі. Ми відвідували села, що їх оснували перші українські поселенці та де жили лише українці. На тій зустрічі я вперше побачила в одному місці так багато пластунів. Я там відчула, що належу до чудової організації, до якої належать ідейні люди, готові жертвенно працювати для покращання долі свого народу. Ювілейна Міжкраєва Пластова Зустріч 1987-го року, можна сказати, була завершенням мого пластування. Мені було надзвичайно приємно, що в булаві міжкраєвих таборів прихильників були зі мною оба мої сини, Андрій та Юра, і моя невістка Мотря. Те чим я дорожила, перебрали мої діти. Пластова ідея братерства не постаріла!

Чи маєте якесь особливе вдоволення зі своєї праці в Пласті?