Початки Пласту в Оттаві
(розказує пл. сен. Юлія Войчишин)
|
В Оттаву я прибула 5-го жовтня 1948 року. На той час в Оттаві вже
існував гурток юначок "Спартанки" і, довідавшися, що ми також пластунки, мене і мою сестру,
Галю Степаненко, прийняли до нього. До гуртка належали такі юначки - Зеня і Неля Капій,
Ірка Дозорська, Люба й Ірина Цюпки, Зеня Кахновець,
а пізніше Соня Скрипник, Данка і Дарка Шиманські та інші.
Відбували сходини, ходили на прогульки, грали відбиванку і т. п.
 В 1949 і 1950 роках прибули до Оттави інженери Володимир Мацьків, Ярко Скрипник, Василь Кунда, Володимир Масляник, Степан Жмуркевич, Чорнодоля, студент медицини Іван Войчишин, др. філософії Степанія Жмуркевич, др. Цурковський, др. Роздільський, др. Григорій Шиманський, які робили спроби нострифікації в Оттаві.
 Мабуть у 1950 році, створилася Пластова група, яку очолив пл. сен Василь Кунда. Він звернувся до КПС в Торонті про оформлення Пластової групи в Оттаві і таке оформлення нам вислали. Крім праці в пластовій групі, всі включалися в громадське та церковне життя. Пані Ірина Павликовська, знана громадська діячка, розгорнула широку акцію на освідомлення канадців про Україну, з інформаційними виступами та виставками. (Знимка) Диригент Мариняк приїжджав з Монтреалю раз в тиждень на проби, а пізніше давали концерти де виступали сен. Олена Кисілевська, яка жила тоді в Оттаві, та інші славні люди. (знимка). До середини 1950-их років більшість професіоналістів виїхали до Едмонтону та Торонта, а гурток "Спартанок" , відпрацювавши свій однорічний контракт т. зв. domestics, також повиїжджали, в більшості до Торонта. Oттава уважалася транзитним містом — люди приїжджали і від'їжджали. Але при кінці 1950-их років у Оттаві дістали працю і поселилися іншого типу сім'ї професіоналістів з дітьми і вже в жовтні 1959 року відновилася праця в Пласті, створився Пластприят і заснувалися рої новацтва. Два роки сходини відбувались при церквах, а тоді члени і добродії Пласту, Марія і Дмитро Решітники, відступили у своєому готелі велику залю з окремим виходом, де Пласт провів довгі роки. Там відбувалися сходини, часом по три рої чи гуртки нараз, за окремими переділками. Там також Пластприят відбував свої знамениті вечірки для всієї оттавської української громади. З-за браку громадського дому, в Пластовій домівці відбувалися також загальні збори КУК, НТШ, відбувалися Курси українознавства та зайняття деяких інших організацій. Організаційним ядром того періоду були добродії Люба й Володимир Качан, Ірена й Володимир Мушка, Марта Хевпа, Володимир Шелест, пізніше Степан Яворський, Борис Мигаль та інші. У 1967 році Крайова Пластова Старшина затвердила Пластовій групі звання Пластової станиці в Оттаві. Від того часу Пласт в Оттаві росте і розвивається для добра української дітвори і громади. У виховному секторі працює вже друге і третє покоління пластунів, вихованих у нашій станиці. Крім того, хвилями напливають молоді професіоналісти з дітьми і поповнюють ряди виховників, а їх діти входять у рої новацтва і гуртки юнацтва, як і в улади старших пластунів та пл. сеньйорів. |