ПЛАСТ У 1911-1930 рр ПЛАСТ У 1930-1948 рр • Союз Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ) ПЛАСТ У 1948-1962 рр Початки ПЛАСТУ... Інтерв’ю

Союз Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ) Емігрантські пластуни були спершу студентська молодь, яка студіювала поза Україною. В Чехословаччині була велика українська спільнота і там Пласт провадив повну виховну працю. Прага стала об'єднуючим центром емігрантського Пласту, а після 1930 р. емігранти перебрали на себе завдання зберегти і репрезентувати пластову ідею перед світом. В жовтні 1930 р. створено СУПЕ в Празі і видано заклик до скавтів світу, щоб долучилися до протесту проти заборони Пласту в Галичині. В 1938 р. німці припинили діяльність СУПЕ, який перенесено на Карпатську Україну. Пластове життя відновлено в Хусті але не надовго, через вибух війни. Пласт поза українськими землями В 1930-их роках СУПЕ об'єднювало около 300 членів по країнах Европи. Після Чехословаччини, найбільше активна виховна робота провадилася у Франції де в тижневику Тризуб появлялися окремі пластові сторінки. У Кракові, при українській студентській громаді, існувала пластова секція, в якій було около 100 українських студентів Краківського Університету. В Югославії, Пласт постав у 1932 році в Загребі і поширився на села. Були окремі пластові гуртки в ЗСА і в Канаді, але вони не були об'єднані в одну організацію.

Пласт під час війни 1939-1945 У вересні 1939 р. радянські війська окупували Галичину і відбулися масові арешти українських діячів, багато з яких попало на Сибір, між ними і основоположник Іван Чмола. Після 1941 р. відновилося таборування під наглядом Виховної Спільноти Української Молоді (ВСУМ) і розвинулася сітка гуртків по Галичині. ВСУМ видавала журнал В дорогу (1942-43), редакторами якого були Юрій і Уляна Старосольські. В роках війни пластуни, особливо дівочі відділи, займалися харитативною роботою: опікувалися полоненими, які поверталися із німецьких таборів і помагали людям, коли була загроза голоду в Карпатах в 1942 р. Багато пластунів пішло в УПА; найбільше відомий - Роман Шухевич-Чупринка, командир УПА. Пласт в Таборах Ді-Пі У 1945-1948 рр. Після закінчення війни в травні 1945 р., українці скитальці-втікачі, або вивезені німцями з українських земель, знайшлися в таборах Ді-Пі (Displaced Persons) в Німеччині і Австрії. В таборах, які були зорганізовані по національностях, відроджувалися українські організації, між ними і Пласт. Перший курінь сеніорів постав 3 жовтня 1945 р. в Ляндеку, Австрії, а 6 жовтня 1945 р., також в Ляндеку - перший юнацький гурток Вовки, що пізніше став ядром куреня Карпатські Вовки. Маючи повну свободу дії, творилися пластові відділи і число пластунів скоро росло. В днях 6-7 жовтня 1945 р., відновилося СУПЕ під проводом пл. сен. Атанаса Фіголя, знаменитого організатора (що пізніше став організатором видавництва Енциклопедії Українознавства в Сарселі, Франції). У січні 1946 р. виходить перше число журналу Молоде Життя, який стає головним посередником зв'язку між розкиненими по різних таборах Ді-Пі пластовими осередками. 27-28 квітня 1946 р. відбувся Другий З'їзд СУПЕ і команда СУПЕ проявила велику організаційну активність: видавала обіжники, накази, інструкції і правильники. В днях 5-7 липня 1947 р.в Міттенвальді, Баварії, відбулося Ювілейне Свято Весни - перша ювілейна зустріч поза межами України. В ній брали участь 1,200 пластунів і чужинецькі скавтські групи. Того ж року, 6-21 серпня, відбулася офіційна участь пластунів, як членів Scouts in Exile, в Світовому Скавтському Джемборі в Массон, Франції. В 1947 р. почалося масове переселення українців з таборів в заморські країни. Так скоро як постали пластові відділи, так вони, з виїздом членів, ліквідувалися. В днях 26-29 березня скликано Пластовий Конгрес в Ашафенбурзі, Баварії, під кличем У дальшу мандрівку, до великої мети. Ціль Конгресу була дати дороговказ для пластунів і пластунок, які виїздили в нові краї.