Володимир Пясецький народився 1938 р. у Львові. Це місто нараховує сьогодні близько 800 000 населення. Львів, заснований у 1256 році, був центром Західної України — там існували різні культурні, громадські, політичні інституції та університет. Недавно Львів був визнаний ЮНЕСКО як “історичне місто” світової спадщини.

Друг Пясецький жив у Львові перших п'ять років свого життя. З часом родина була змушена покинути рідне місто, бо совєтські окупанти вимагали від його батька шпигунство на свою користь, йому загрожували смерть, а родині заслання на Сибір. У час Другої Світової Війни, коли совєтські війська наступали на Галичину другий раз, Володимир Пясецький опинився у Відні, під бомбами Аліянтів.

Після війни родина Пясецьких емігрувала до Канади, де у місті Віндзорі батько працював інженером. Там друг Пясецький був членом юнацького гуртка, який заснував його батько. Курси українознавства він відвідував щосуботи у Детройті. Їхав автобусом через тунель під рікою Детройт, яка перетинає кордон між Америкою і Канадою. У Детройті, їдучи далі трамваєм, друга Володимира вражало те, що у вагонах білі сиділи спереду, а чорні завжди окремо позаду.

У 1953 р. Володимир Пясецький переїхав до Торонта. Там він закінчив середню школу і отримав диплом інженера телекомунікації в Торонтонському Університеті. З 1964 р. почав працювати на посаді інженера в Оттаві і здобув звання маґістра з інженерії. Він одружився з Любомирою Габрович і в них народивися син Левко. У 1968 р. друг Володимир повернувся працювати в Торонто, де народилася дочка Оленка. У 1973 р. отримав працю при Канадському міністерстві оборони і переїхав з родиною на постійно до Оттави.

У 1977 р. Володимир Пясецький пережив родинну трагедію — смерть першої дружини Любомири. У 1988 р. він одружився вдруге, з Ольгою Адамик.

Друг Володимир Пясецький вів дуже активне життя в Пласті. У 1949-52 роках він був юнаком у Віндзорі, а 1953 р. став членом 3-ого куреня УПЮ ім. Симона Петлюри і гуртка "Морський Сокіл" у Торонті. В той час багато українців жили близько себе у Торонті і тому члени гуртка майже щодня сходилися при Пластовій Домівці, грали спортові гри, але гурткові сходини скликали тільки раз на тиждень.

Ставши старшим пластуном і членом куреня "Лісові Чорти", друг Володимир став новацьким виховником і гніздовим гнізда "Карпатські Звірі" – 6 років в Торонті, а тоді 3 роки працював з новаками в Оттаві. З поворотом до Торонта (в роках 1968-72), був зв'язковим 15-ого куреня УПЮ ім. Івана Чмола.

Повернувшись до Оттави 1973 р., Володимир Пясецький продовж ував виконувати обов'язки новацького виховника (1973-81). За його участю та ініціятивою був створений 101-ий курінь УПЮ ім. Володимира Івасюка і друг Володимир став його першим зв'язковим (1981-89).

За ввесь час своєї діяльності в Пласті, друг Пясецький працював 17 років з новацтвом, 12 років з юнацтвом, був два роки скарбником і один рік станичним Оттавської станиці. Один із незабутніх пластових спогадів друга Володимира – це мандрівний водний табір в 1954 р., на канойках в провінційному парку Алґонквін, яким провадив пл. сен. Богдан Яців. На цій мандрівці траплялися різні пригоди й труднощі, які треба було поборити, наприклад, сильні вітри, великі хвилі і переправа-портаж довжиною на 5 кілометрів з Озера Лавієй до Озера Опеонґо. На цьому таборі друг Володимир оволодів канойкарством і як давати собі раду серед дикої природи. Ця подорож зміцнила його бажання активно працювати в Пласті.