Борис Сірський народився в 1953 році в Форті Вільям, Тaндер Бей, на півночі Онтаріо. Тaндер Бей на той час було дуже цікаве місто, там поселилося багато українців, бо там можна було мати роботу. Коли мав три роки то сім'я Сірських переїхала до Торонто, в 1962 році до Вотерлу.

Один із незабутніх спогадів друга Бориса - зимою 1971 року 7 пластунів з Канади – Борис Сірський і Зірка Радь, старші пластуни, юнаки Михайло Ганш і Дарка Шараневич, голова Головної Пластової Булави Василь Паленко, сеньйори Олег Кандиба і Омелян Тарнавський, голова КПР, також пластун із США, голова КПС Павло Дорожинський полетіли до Австралії на святкування 60-річчя Пласту. Це була перша делегація Пласту, яка відвідала Австралю. 22 години вони пробули в літаку. На зустрічі було коло 300 людей. В Австралії ранком було дуже горячо – 110 за Фаренґайтом, а вночі температура впадала до 54. Підчас збірок на оселі скакали кенґуру а також навколо були медведі коала. Це була нагода познайомитися з іншими пластунами по світі і навязати тісніші зв’язки з пластунами Австралії.

В 70-х роках в Совєтському Союзі почалися масові порушення прав людини і репресії. Було заарештовано багато людей і в тому числі правозахисника Валентина Мороза. Університет Ватерлу мав український клуб до якого належало багато пластунів, у тім числі і Борис Сірський, голова клюбу. В 1974 вони брали активну участь і мітинґах і демонстраціях проти порушень прав людини і у знак протесту об’явили голодування за звільнення В.Мороза інших правозахисників. Студенти всім розповідали про України, писали звернення і протести, виступали на телебаченні і в газетах. Священики відправляли відправи, понад 500 студентів вищої школи Св. Марії і пластуни з Торонто, що приїхали спеціяльно, також підписали петиції в знак протесту і приймали участь в голодуванні. При кінці цей рух поширився по цілій Канаді, в знак протесту відбулося 15 голодівок/ у різних містах. Після десяти днів ці голодування закінчилися, кілька студентів були забрані до лікарні. Ці акції мали великий розголос і допомогли урядові і населенню Канади звернути увагу на той терор, який відбувався тоді в Україні.

Найвартісніші речі для Бориса Сірського це грудки землі з Чорнобиля і могили Тараса Шевченка в Каневі. Коли Борис Сірський працював на дипломатичній роботі від уряду Канади і був у службовій поїздці до України, йому дозволили поїхати в Чорнобильську зону, недалеко до реакторів, звідки він взяв грудку землі. Також він відвідав Канів і інші міста України. Ці грудки землі йому постійно нагадують стан в Україні сьогодні, Чорнобильську трагедію і що Україна ще й далі бореться за те, щоб збудувати проквітаючу і сильну незалежну державу

Друг Борис є довголітнім членом Пластовії станиці в Оттаві, був членом КПС і ГПБС Головний Булавний УСП 1975-1980, та був довголітнім новацьким виховником. Вступив до Пласту у Торонті в 1959р. Є активним членом куріння Гайдамаки.